ДОСТУКУВАТИСЯ

ДОСТУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОСТУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Стукаючи, домагатися того, щоб почули. — Гляди ж мені, не засни, щоб, як задержиться Василь, недовго достукувався, — лягаючи, приказала мати (Мирний, IV, 1955, 133); Коли Бачура підійшов до високих.. воріт будинку, де жив гідротехнік, то відразу ж зрозумів, що достукатися йому тут нелегко (Чаб., Тече вода.., 1961, 50); * Образно. [Норма:] Так! Може, достукаюсь і до серця твого Петерсона! (Галан, І, 1960, 426).

2. тільки док., перен., розм. Необережними, легковажними і т. ін. вчинками довести себе до чого-небудь небажаного, неприємного. [Йоганна:] Його розп’ято. Ти хіба не знаєш? [Xуса:] Ага, достукався… (Л. Укр., III, 1952, 159); — Виріс [Маслов] серед бруду, лайки, бійок, бо батько п’янчуга, знущався на очах в дитини з матері, поки загнав її на той світ, а сам до психолікарні достукався (Збан., Курил. о-ви, 1963, 165).

3. перен., розм. Настирливо домагатися, добиватися чого-небудь або добиратися куди-небудь. Після революції почав він достукуватись до агрономів, усе культурним господарством цікавився (Мик., II, 1957, 368); Правдою і чесною поведінкою ніколи не достукаєшся уваги царя (Укр.. казки, 1951, 66); Вона не втрачала віри в те, що Іван Тимофійович таки достукається в Петербурзі куди слід (Гончар, Таврія.., 1957, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 390.

Досту́куватися, куюся, єшся, сов. в. досту́катися, каюся, єшся, гл. Достукиваться, достучаться. Під вікно він під’їзжає та й достукується. Лавр. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 432.