ДОСАЖДАТИ

ДОСАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кому. Робити неприємність кому-небудь, викликати досаду в кого-небудь. Як будеш ти мені сими словами досаждати, Да вже я ж не зарікаюсь тобі з пліч як галку голову зняти (Думи.., 1941, 106); — Не заважайте працювати!.. Харитю, хоч ти не досаждай! (Чаб., Тече вода.., 1961, 159); — Так чим же я вам досадив? —Ягнятко, плачучи, питає (Гл., Вибр., 1957, 71); — Ви зла людина й хочете досадити мені (Вільде, Сестри.., 1958, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.

Досажда́ти, да́ю, єш, сов. в. досади́ти, джу́, ди́ш, гл. Досаждать, досадить. Скільки ворогів запеклих мені досаждають. К. Псал. 4. «Так чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає. Гліб. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 427.