ДОРОЖНІЙ

ДОРО́ЖНІЙ, я, є.

1. Прикм. до доро́га 1. Уже ступив [Федір] на сухе дорожнє груддя, як раптом збоку, з очеретів, бурхонув вітер (Мушк., Серце.., 1962, 21); На дорожніх вибоїнах фаетон підкидало так, що кожної секунди він міг перекинутись (Шиян, Гроза.., 1956, 429); // Стос. до дороги (у 4 знач.). Одяг, взуття, харчування повинні відповідати вимогам дорожньої гігієни (В дорогу, 1953, 37); Його проймала радість: вчорашні думки, навіяні дорожньою нудьгою, облишили його (Шовк., Інженери. 1956, 162).

2. Признач. для дороги (у 4 знач.). Балабуха скинув з себе дорожню одежу, ввійшов у світлицю (Н.-Лев., III, 1956. 98); Чорноморець схопився з ліжка, дістав з чемоданчика дорожні шахи (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 161).

3. Який перебуває в дорозі (у 4 знач.). Дорожня автомашина не була новиною на цих прикордонних лісових шляхах (Ле, Клен. лист, 1960, 14); // у знач. ім. доро́жній, нього, ч. Той, хто перебуває в дорозі. Забила снігом все холодна хуртовина. Погублено шляхи. І їде навмання З села дорожній в степ… (Черн., Поезії, 1959, 123).

∆ Доро́жній лист (листо́к) — первинний документ обліку роботи транспорту і витрат експлуатаційних матеріалів. На транспортні роботи, що виконуються тракторами, виписують дорожній листок (спец. форма, затверджена постановою Ради Міністрів УРСР) (Хлібороб Укр., 7, 1967, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 380.

Доро́жній, я, є. Дорожный, находящійся въ дорогѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 427.