ДОНОСИТИ

ДОНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ДОНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. доні́с, донесла́, ло́; док.

1. перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Не будь дужих Горпининих рук, багато хто не дійшов би до бази, — Горпина доносила поранених на руках (Ю. Янов., II, 1958, 351); І вже ледви [ледве] я.. Донесла до хати — Оту воду… (Шевч., І, 1951, 294); Явдоха не пам’ятає, як вона донесла свою здобич (Донч., III, 1956, 10); * Образно. Проте хоч пізно, а був би таки дома сьогодні — ще донесли б ноги (Головко, II, 1957, 178); // Робити чутним, відчутним і т. ін. (звук, запах). Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Коцюб., І, 1955, 188); З степу подихає духмяний вітер, доносить аж сюди на берег ніжний аромат дозрілого винограду та динь (Збан., Сеспель, 1961, 146); // перен. Робити що-небудь доступним, зрозумілим. Він умів так доносити кожне своє слово до їх свідомості, що хлопці нетерпляче чекали кожної нової зустрічі (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 23); У Чорногора був приємного тембру голос; крім того, він зумів розкрити й донести драматизм сцени (Дмит., Наречена, 1959, 176); // перен. Передавати що-небудь іншим. Кожне слово хоче щось важливе розповісти, проскочити через цензуру, донести до рідних місць правду (Ю.Янов., V, 1959, 176).

2. перех. і неперех., про що, з спол. щ о. Повідомляти кому-небудь про щось. Параска прийшла додому і напустилася на Галю: ти туди ходиш, ти все, що не робиться у нас, їм доносиш… (Мирний, IV, 1955, 77); Вона [розвідка] час від часу доносила, що ворога близько нема (Десняк, І, 1955, 285); Ось одного разу чує Граф лихі, тривожні вісті, Донесла йому сторожа, Що не все спокійно в місті (Л. Укр., І, 1951, 380); Розвідка донесла про скупчення на цій дільниці ударних військ прориву з танками й авіацією (Кучер, Чорноморці, 1956, 79).

Доно́сити (донести́) у ву́ха кому — те саме, що Вно́сити (внести́) у ву́ха (див. вно́сити). Кожне слово Гаріфуліна повинен він, Юлдаш, доносити баєві у вуха (Донч., 1,1956, 138).

3. неперех., на кого і без додатка. Таємно подавати кому-небудь (перев. керівним особам) відомості із звинуваченням кого-небудь у чомусь. Ісправник аж просить. Щоб нікого не пускали, 1 в Чигирин доносить (Шевч., І, 1951, 306); [Андрій:] Доносити на вас я, звичайно, не збираюся. Це не в моїх правилах (Мороз, П’єси, 1959, 262).

ДОНО́СИТИ див. доно́шувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.

Доно́сити, но́шу, сиш, сов. в. доне́сти́, су́, се́ш, гл.

1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. Донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду…. донести не стало, — долийте пляшку.

2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. К. Св. Пис., кн. І. Мус. XXII. 20. Донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. ЗОЮР. I. 136. Донести́ у ву́ха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть. Уман. у.

Доноси́ти, ся. См. Доношувати, ся.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 421.