ДОЛЕЖУВАТИСЯ

ДОЛЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся. недок., ДОЛЕ́ЖАТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.

1. Лежати до якого-небудь строку.

2. Довго лежачи, доводити себе до неприємних наслідків.

3. Робитися дозрілим (про плоди).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 358.

Доле́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. доле́жатися, жуся, жишся, гл.

1) Долеживаться, долежаться. Долежалась таки торбина, настала й їй щасливая година: хазяїн взяв, повнісіньку червінцями й напхав. Гліб. 47.

2) Дозрѣвать, дозрѣть отъ лежанія на солнцѣ, будучи уже сорваннымъ (о яблокахъ, грушахъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 416.