ДОЗОРНИЙ

ДОЗО́РНИЙ, а, е. Прикм. до дозо́р 2. З темряви наблизився дозорний загін кінноти (Ле, Наливайко, 1957, 52); // Признач. для дозору; сторожовий. Геращенко піднявся на дозорну вишку, споруджену на верхівці сосни (Грим., Син.., 1950, 43); // у знач. ім. дозо́рний, ного, ч. Той, хто перебуває в дозорі. Командир катера був у себе на містку, коли дозорний гукнув: — Товаришу командир, човен справа..! (Донч., II, 1956, 375); * У порівн.Терень закрив свій буквар, поклав його до скриньки і став на своє постійне місце біля вікна, як дозорний (Шиян, Гроза.., 1956, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 348.

Дозо́рний, а, е. Наблюдающій, надсматривающій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 411.