ДОГІДНИЦТВО

ДОГІ́ДНИЦТВО, а, с. Те саме, що догі́дливість. І одягом, і нестриженим чубом, і манерами догідництва більше личило б [воротареві] прислужувати десь біля келії монастирського ігумена (Ле, Наливайко, 1957, 110); Культ особи створював сприятливі умови для таких негативних явищ, як свавілля і зловживання владою, кар’єризм і догідництво, підозрілість і недовір’я (Рад. Укр., 16.I 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 339.