ДОГОДОВУВАТИ

ДОГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Закінчувати годувати (у 1 знач.).

2. Годувати (у 2 знач.) до певного строку. Мотрю узяв Грицько догодувати до смерті (Мирний, II, 1954, 301); — І там треба побувати, і туди заглянути, і суши собі голову, чим скотину догодувати… (Кучер, Трудна любов, 1960, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 341.

Догодо́вувати, вую, єш, сов. в. догодува́ти, ду́ю, єш, гл.

1) Докармливать, докормить. Догодуй бжолу до Івана (19 апр.), то вона наряде тебе як пана. Ном. № 432.

2) Довоспитывать, довоспитать. А мене пан взяв догодувати. Я виросла, викохалась у білих палатах. Шевч. 356.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 407.