ДОГОВІРНИЙ

ДОГОВІ́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до до́гові́р. Неухильне додержання колгоспами і колгоспниками своїх договірних зобов’язань перед державою — непорушний принцип їх участі в розвитку всього народного господарства (Програма КПРС, 1961, 71); // Обумовлений договором. Зміцнилася система договірних відносин Радянського Союзу з іншими країнами соціалізму. В цих договорах втілюється братерська дружба наших народів (Резол. XXII з.., 1966, 4).

2. Який уклав договір. Обидві договірні сторони зобов’язались не порушувати цілісності Тібету (Нова іст., 1957, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 340.

Догові́рний, а, е. Заключающійся въ договорѣ, причитающійся по договору.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 407.