ДОГМАТИЧНИЙ

ДОГМАТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Заснований на догмах (у 1 знач.). Первинна партійна організація.. виступає проти всяких спроб ревізіоністських перекручень марксизму-ленінізму і його догматичного тлумачення (Статут КПРС, 1961, 23).

2. Власт. догматикові. Схоластичність, теологічний та догматичний спосіб думання — от чим характеризується тодішня, навіть краща, частина галицької інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 29); // Абстрактний, схематичний. Захищаючи літературу від реакційної й догматичної критики, І. Я. Франко одночасно високо ставить критику наукову, яка сприяла розвитку реалістичної й високоідейної літератури (Рад. літ-во, 5, 1962, 84); // Бездоказовий, який не допускає заперечень, категоричний. Ленін рішуче виступив проти начотницького, догматичного підходу до теорії (Біогр. Леніна, 1955, 284).

3. Стос. до догматики або догмата (у 1 знач.). Догматичне богослов’я.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 340.