ДОГЛЯДАТИ

ДОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГЛЯ́НУТИ, ну, неш і розм. ДОГЛЯ́ДІТИ і ДОГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док.

1. перех. і неперех., кого, що, чого, за ким-чим і без додатка. Пильнувати, слідкувати за чим-небудь з метою забезпечення нормального стану, порядку і т. ін. Сидять собі товариші та доглядають за стравою (Укр.. казки, 1951, 108); Поки діти були малі, біля них піклувалася мати; вона ж і хатнього господарства доглядала (Мирний, IV, 1955, 327); Батько конфіскований панський реманент доглядав (Ковінька, Кутя.., 1960, 65); Треба й обіду доглянути й коло дитини побути (Коцюб., III, 1956, 188); — Оце я провідав свата.. та й піду, бо треба і за хазяйством доглянути і в пивній торгувати (Шиян, Баланда, 1957, 68); — Пхе! — сказала Олеся, покуштувавши сухої ніжки. — Килина не догляділа й пересмажила (Н.-Лев., IV, 1956, 99); Наша пані журилась і плакала за старою дуже. — Вже тепереньки сама я в світі зосталась: .. Моє око всього не догледить (Вовчок, І, 1955, 132); // Турбуватися, піклуватися про кого-, що-небудь, забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь. Княгині тілько вміють Привести дитину. А годувать та доглядать Не вміють княгині (Шевч., II, 1953, 12); За останні роки стали краще удобрювати землю, готувати насіння і доглядати за посівами (Колг. Укр., 4, 1958, 24); І просить він доглянути його воликів любих, щоб не зазнали вони ні в чому недостачі, поки прийдуть додому (Коцюб., І, 1955, 182); — У тебе сина нема, на фронті, то візьми доглянь пораненого товариша (Шер., В партиз. загонах, 1947, 20); — Робіть [діти], що знаєте, аби коло мене були, щоб було кому мене при смерті доглядіти (Кв.-Осн., II, 1956, 300); — Важко довелося мені, дівчині, з дитиною.. Нікому догледіти хлопця, своєчасно нагодувати, обіпрати (Логв., Давні рани, 1961, 59); * Образно. Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю (Коцюб., І, 1955, 75).

2. тільки док., перех. і без додатка, з спол. що, діал. Побачити, помітити. Коли в’їхали в простору долину, доглянули тут і там хатини (Коб., І, 1956, 457); Іде якось раз Мокрина, а за нею котятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Мирний, І, 1954, 102); Здавалося ляхам, добре мене закували, та не до-гледіли того, що кайдани були просторі на моїх ногах (Стор., І, 1957, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 339.

Догляда́ти, да́ю, єш, сов. в. догля́діти, джу, диш и догля́нути, ну, неш, гл. Присматривать, присмотрѣть; надзирать, стеречь; заботиться, позаботиться о чемъ. Будеш ти в мене хату помішати, малих діток доглядати. Мет. 346. Господи моєї доглядає Елизар із Дамаска. Св. П. І. кн. М. XV. 2. Нащо вас кохав я, нащо доглядав? Шевч. 3. І я цілу ніч не спала та його доглядала, та й не доглянула: побіг мов божевільний. Рудч. Ск. ІІ. 152. Дітки дрібненькі, — треба його доглядіти. Хата. 102. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Ном. № 9969. Догляда́ти душі, догляда́ти сме́рти. Присматривать за умирающимъ и совершать все въ этомъ случаѣ необходимое. Ой я буду, брате, в степу помірати, та нікому буде, брате, смерти доглядати. Мет. 447. Занедужав чумаченько, задумав умерти, та нікому чумакові доглядати смерти. Мет. 458. Ой не дай же, Боже, в поході умерти, там нікому доглянути жовнірської смерти. Чуб. V. 1006.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 407.