ДОВЧИТИ
Значення довчити це
ДОВЧИ́ТИ див. довча́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 338.
довчити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to make | доучить |
довчити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dovchyty | dovchyty | dovchyty |
довчити Рід - дієслово, доконаний вид
довчити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | довчу | довчимо |
| 2 особа | довчиш | довчите |
| 3 особа | довчить | довчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | довчив | довчили |
| Жіночий рід | довчила | |
| Середній рід | довчило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | довчімо | |
| 2 особа | довчи | довчіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | довчивши |
довчити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |