ДОВГОТА

ДОВГОТА́, и́, ж.

1. рідко. Те саме, що довжина́ 2.

2. геогр. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана (одна з географічних координат для визначення будь-якої точки на земній поверхні). Під час плавання вздовж Курильських островів Євреїнов і Лужин визначали їх широти, довготи і відстані між ними (Видатні вітч. географи.., 1954, 22); Черговий офіцер записав у вахтовому журналі широту і довготу місця (Кучер, Чорноморці, 1956, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 332.

Довгота́, ти́, ж. Долгота. Тисяча літ, як дня довгота супротив вічного живота. Чуб. ІІІ. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 402.