ДОВАРЮВАТИ

ДОВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., перех. і без додатка. Закінчувати варити; варити до готовності чи до певного ступеня готовності. Петріїха.. взялася доварювати обід (Фр., VIII, 1952, 270); В кухні ще допікають [куховарки], доварюють, дожарюють (Кучер, Дорога.., 1958, 29); Казав пан своєму хлопцеві: — Звари мені троє яєць, і так звари, щоб доварив і не переварив (Україна.., І, 1960, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 329.

Дова́рювати, рюю, єш, сов. в. довари́ти, рю́, риш, гл.

1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий.

2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?» — Якого не? — «Коваля…. що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 401.