ДОБРО

ДОБРО́, а́, с.

1. Усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо; протилежне лихо, зло. Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав (Шевч., II, 1953, 288); [Надія:] Сам ти злиднював, так хай хоч діти добра зазнають (Мороз, П’єси, 1959, 253); — Немає добра без зла, — по-філософському підбив підсумок дід Кияшко (Збан., Єдина, 1959, 135); // Добра, корисна справа, вчинок і т. ін. Лагодився Чіпка громаді служити, — збирався добро робити (Мирний, III, 1954, 273); І вже не віриться, що я бувала Недоброю і злою… У цю мить Здаюся я собі чистіш кристала… І хочеться лише добро творить (Забашта, Квіт.., 1960, 34).

◊ Навча́ти добру́ [і ро́зуму] кого — виховувати кого-небудь на основі законів справедливості. Доглядала ж [мати] Сама його, сама й навчала Добру і розуму (Шевч., II, 1953,319); Не бу́де добра́ з те́бе (з ме́не, з ньо́го і т. ін.) — нічого доброго, порядного не буде з кого-небудь. Ой, казали мені люде, що добра з тебе не буде (Номис, 1864, № 2907); Не дово́дити (довести́) до добра́ — бути причиною неприємних наслідків. — Горілка до добра не доведе! (Вовчок, VI, 1956, 262); — Ох, Марійко, не доведеш ти мене до добра, — Мірошниченко прикладає велику руку до чола (Стельмах, II, 1962, 25); Не жда́ти добра́ — не надіятися, що хто-небудь зробить щось добре, корисне. — Шкода! не ждати вже нам тепер добра з нашого отамана, — казав Лушня (Мирний, II, 1954, 254); Не з (від) добра>́ — через важкі умови, обставини. Микола промовив: — Та еге ж! Не з добра стали бурлакувать… (Н.-Лев., II, 1956, 205); Не перед добро́м — що-небудь пророкує якусь небезпеку, загрожує неприємностями. На Христю — як насіло: не було того двору, з якого вона, вийшовши, не кривила хазяїв, не сміялася з подруг.. —Це тобі, Христе, не перед добром. Щось тобі буде таке, — казали дівчата (Мирний, III, 1954, 42); У (в) добрі́, із сл. жити, рости і т. ін. — у сприятливих матеріальних умовах. Пані Тереза жила в теплі та в добрі, ходила в шовках, як пава (Чорн., Визвол. земля, 1959, 36); Щоб йому́ (їй, їм) добра́ не було́!; Бода́й (хай) йому́ (їй, їм) добра́ не було́ (не бу́де)! — уживається як лайка при вираженні великого незадоволення з приводу чого-небудь. — Рушника і черевики потяг, щоб йому добра не було! Командири помітили, що за старою чотири червоноармійці вели вже й злодія (Довж., І, 1958, 192); — Все перевів, все попсував, бодай йому добра не було, дияволу (Збан., Єдина, 1959, 13).

2. у знач. присудк. сл., розм. Про задоволення, яке хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин і т. ін. Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добрая (Шевч., II, 1953, 76); — Думаєш, сину, там добро? Думаєш, туди люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде.. А в тебе ж є робота (Головко, II, 1957, 422).

3. Сукупність належних кому-небудь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно. Сини, не змагаючись, спокійно поділились батьківським добром (Н.-Лев., III, 1956, 12); А корабель був повний добра. Було там і золото, й грезет.., а найбільше — бранок для султанського гарему (Панч, Гомон. Україна, 1954, 20); Вверх по Дунаю поспішно відпливали кораблі, навантажені державним добром (Гончар, III, 1959, 225); * Образно. Йому, сердешному, й не снилось.., Що з дому цар його украв Не золото, не серебро, А лучшеє його добро, Його Вірсавію — украв (Шевч., II, 1953, 71).

4. ірон. Про щось погане, недоброякісне, незначне і т. ін. — Ото каша! — промовив Микола. — І в Вербівці бідував, а такого добра не їв (Н.-Лев., II, 1956, 208); — Посватав! узяв добро! — шипіла вона з кривим усміхом. — ..Хіба ніхто не знає, що вона й хліба спекти не годна (Коцюб., II, 1955, 30).

5. у знач. присл. добро́м, розм., рідко. Без сперечань, за згодою; по-доброму. — Йди, кажу, добром… Може, з тебе ще що буде… (Коцюб., І, 1955, 445); То хлопці-пастухи й вирішили виручити товариша [відібрати в Корнюхи картуза]. Добром не оддає.., вирішили силою (Головко, II, 1957, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 323.

Добро́, ра́, с.

1) Добро, благо. Лихо не без добра. Ном. № 4900. Добра твого (Боже) язик переказати не може. Чуб. ІІІ. 17. За мов добро — штовх мене в ребро.

2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Г.-Арт. (О. 1861. III). Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. Макс. (1819). 75. мн. До́бра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. К. Бай. 28.

3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. Н. п. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде. Ном. № 2907.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 398.

добро́ —

1) сукупність належних кому-небудь речей, цінностей то­що; майно; у житті народу, в його господарській діяльності мало ве­лике значення, бо наживалося тяжкою працею; завжди дуже ці­нувалося, не випадково мовиться: «Не те добро, що припасеш, а те, що наживеш»; народ застерігає від зазіхань на «чуже добро», про що складено багато приказок: «На чу­жому коні не наїздишся, чужим добром не нахвалишся», «Чуже добро в користь не іде», «Чужим добром не збагатієш»; добро берегли, бо воно потім діставалося синам як батьківська спадщина, але не поділяли надмірної жадоби до нього (про таких говорили: «За­крився в добрі, як свиня в багні»); добро берегли, бо знали: «Як піде добро в двір, то саме йде, а як піде з двору, то хоч і ворота зачини, а не спиниш», «Добра добувши, кращого не шукай». В своїм добрі всяк хазяїн (приказка); Сини, не змагаючись, спокійно поділились батьківським добром (І. Нечуй-Левицький);

2) усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтере­сам, бажанням і потребам; благо; за релігійними канонами, Абсолю́тне Добро́ — Бог. Нема там доб­ра, де порядку нема (приказка); Ли­хо не без добра (М. Номис); За моє добро — штовх мене в ребро (Слов­ник Грінченка); Ой, казали мені люде, що добра з тебе не буде (М. Номис — не буде нічого доб­рого, порядного, не буде пуття); Стали пани-ляхи спосіб прибирати: од козацьких, од мужицьких комір ключі добирати, над козацьким і над мужицьким добром господарювати (М. Максимович); Кожний клопо­че, добра собі хоче (приказка); Доб­ра не жди, не жди сподіваної волі (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 191.