ДОБИЧНИК
Значення добичник це
ДОБИ́ЧНИК, а, ч., заст. Розбійник, грабіжник. [Фауст:] Женіть же звідси Менелая, Зіпхніть у море знов мерщій! Хай там добичником блукає, Як до душі йому розбій (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 319.
Доби́чник, ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 396.
добичник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| dobitnik | добичник |
добичник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dobychnyk | dobychnyk | dobychnyk |
добичник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
добичник Словоформи слова
| Називний | добичник | добичники |
| Родовий | добичника | добичників |
| Давальний | добичникові, добичнику | добичникам |
| Знахідний | добичника | добичників |
| Орудний | добичником | добичниками |
| Місцевий | на/у добичнику, добичникові | на/у добичниках |
| Кличний | добичнику | добичники |
добичник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |