ДЛУБАТИ
Значення длубати це
ДЛУ́БАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм.
1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Мик., II, 1957, 257); Орися.. попросила не колупати ножиками столів, не писати на стінах, не псувати підвіконня, не длубати кору на деревах (Юхвід, Оля, 1959, 231).
2. Те саме, що колупа́ти 2. — Мама тобі не спекли [пиріжків], — відказує йому дівчинка. — Чому? — допитується Андрійко. — Бо ти к’ївий чойт, — длубаючи в носі, протягує найменше (Коцюб., 1, 1955, 441).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 312.
Длу́бати, баю, єш, гл.
1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш?
2) = Длубатися 2.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 393.
длубати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to scratch | поковырять |
длубати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dlubaty | dlubaty | dlubaty |
длубати Рід - дієслово, недоконаний вид
длубати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | длубаю | длубаємо |
| 2 особа | длубаєш | длубаєте |
| 3 особа | длубає | длубають |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | длубатиму | длубатимемо |
| 2 особа | длубатимеш | длубатимете |
| 3 особа | длубатиме | длубатимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | длубав | длубали |
| Жіночий рід | длубала | |
| Середній рід | длубало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | длубаймо | |
| 2 особа | длубай | длубайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | длубаючи | |
| Минулий час | длубавши |
длубати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |