ДИХАТИСЯ

ДИ́ХАТИСЯ, ди́хається і ди́шеться недок., безос., кому, чому, у сполуч. з присл. легко, гарно і т. ін. Про процес дихання. Вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси.. та вільного пахучого повітря. Вам легко дишеться, легко живеться (Мирний, IV, 1955, 311); Як гарно дихається — п’єш повітря, мов тепле молоко (Коцюб., І, 1955, 410); Широчінь кругом, і легко дихається грудям (Тич., II, 1957, 31); * Образно. [Зінька:] Яким вітром на неї [свекруху] повіє, таким вона й диха.. А тобі ж як дихається? (Кроп., II, 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 291.