ДИБУЛЯТИ
Значення дибуляти це
ДИБУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. — Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Коб., III, 1956, 444); Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Стельмах, Хліб.., 1959, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 269.
Дибуля́ти, ля́ю, єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 381.
дибуляти Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| tabulate | дибуляти |
дибуляти Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dybuliaty | dybuliaty | dybulyaty |
дибуляти Рід - дієслово, недоконаний вид
дибуляти Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дибуляю | дибуляємо |
| 2 особа | дибуляєш | дибуляєте |
| 3 особа | дибуляє | дибуляють |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дибулятиму | дибулятимемо |
| 2 особа | дибулятимеш | дибулятимете |
| 3 особа | дибулятиме | дибулятимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | дибуляв | дибуляли |
| Жіночий рід | дибуляла | |
| Середній рід | дибуляло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дибуляймо | |
| 2 особа | дибуляй | дибуляйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | дибуляючи | |
| Минулий час | дибулявши |
дибуляти Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |