ДЗИНЧАТИ
Значення дзинчати це
ДЗИНЧА́ТИ, чи́ть, недок., розм. Те саме, що дзижча́ти. Комарик молодий своє дзинчить: «Мене не настрашить, Нехай хоч як хвостом [Лев] молотить» (Гл., Вибр., 1957, 179); Голосно дзинчали чарочки; ясно грали у людей очі (Мирний, III, 1954, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 267.
Дзинча́ти, чу́, чи́ш, гл. =
1) Дзижчати.
2) = Брязчати. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. ІІ. 61.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 379.
дзинчати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| zincate | дзинчати |
дзинчати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dzynchaty | dzynchaty | dzynchaty |
дзинчати Рід - дієслово, недоконаний вид
дзинчати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дзинчу | дзинчимо |
| 2 особа | дзинчиш | дзинчите |
| 3 особа | дзинчить | дзинчать |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дзинчатиму | дзинчатимемо |
| 2 особа | дзинчатимеш | дзинчатимете |
| 3 особа | дзинчатиме | дзинчатимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | дзинчав | дзинчали |
| Жіночий рід | дзинчала | |
| Середній рід | дзинчало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дзинчімо | |
| 2 особа | дзинчи | дзинчіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | дзинчачи | |
| Минулий час | дзинчавши |
дзинчати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |