ДЗВІНЕЦЬ

ДЗВІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Напівпаразитична трав’яниста рослина, що приживається на коренях лучних трав. Паразитичними бур’янами є повитиці, вовчки, а напівпа-разитичними — дзвінець, кравник (Бур’яни.., 1957, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 264.

Дзвіне́ць, нця́, ж. Раст. Rhinantus minor и R. major. Вх. Пч. I. 12. Шух. I. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 377.

дзвіне́ць — напівпаразитична тра­в’яниста рослина, що приживаєть­ся на коренях лучних трав; зілля має властивість розростатися на пустій землі, його дуже мало, мож­ливо, тому воно в уяві народу має есхатологічне значення (есхатоло­гія — релігійне вчення про кінцеву долю людства), бо кажуть: «Як за­родить дзвінець, буде світу кінець».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 180.