ДЕЦИМА

ДЕ́ЦИМА, и, ж., муз.

1. Інтервал між першим і десятим ступенем діатонічної гами. Рамки діапазону мелодії, які щоразу немов розсуваються (секста, септима, октава, децима), образно показують наростаючий у Катерини розпач (Укр. клас. опера, 1957, 267).

2. Десятий ступінь у діатонічній гамі. В старовинній [китайській] музиці палаців та храмів народні пісні мають розвиток мелодії на дуже віддалені інтервали, аж до нони і децими, тобто відразу на дев’ятий або десятий щабель від першого звуку (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 260.