ДЕРНОВИЙ

ДЕРНО́ВИЙ, а, е. Прикм. до де́рен. Дернова земля вгинається, немов гумова, і візок котиться м’яко (Грим., Подробиці.., 1956, 63); Цінною для приготування дернових компостів є лише глибока дернина, що утворилася на родючих грунтах і містить багато органічних речовин (Колг. Укр., 12, 1956, 16); // Покритий, обкладений дерном. До акацій тулилися дернові канапки й маленькі дерев’яні лавочки (Кобр., Вибр., 1954, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 253.

Дерно́вий, а, е. Выложенный дерномъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 371.