ДЕРЕВ'ЯНІТИ

ДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати твердим, як дерево. В дорослих клітинах у багатьох рослин змінюється і хімічний склад оболонки, а саме: вона може дерев’яніти, корковіти, ослизнюватись.., просочуватись кремнеземом та ін. (Практ. з анат. рослин, 1955, 9).

2. перен. Втрачати чутливість; терпнути, німіти. У Марка підгиналися ноги. Дерев’яніли руки. Цілу ніч простояв він біля штурвала, не маючи жодної хвилини відпочинку (Трубл., II, 1955, 447).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 247.

Дерев’яні́ти, ні́ю, єш, гл.

1) Деревянѣть.

2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев’яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. І. 496.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 369.