ДЕНЦІВКА

ДЕНЦІ́ВКА, и, ж., зах. Музичний інструмент типу сопілки. Він сідав десь на узбіччю гори, виймав денцівку.. і вигравав немудрі пісні, яких навчився од старших (Коцюб., II, 1955, 308); [Юрасик:] А я, Чугайстере, дарую вам денцівку, Мою грайливу бузинову цівку. Послухайте, яка вона співуча, Коли заграю, чує кожна круча (Воронько, Казка.., 1957, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 243.

Денці́вка, ки, ж. = Сопілка. Вх. Зн. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 367.

денці́вка — гуцульський музич­ний духовий інструмент завдовж­ки 50 см, різновид сопілки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 174.