ДЕКЛАМАТОР
Значення декламатор це
ДЕКЛАМА́ТОР, а, ч.
1. Той, хто виступає з декламацією. Подекуди помітно засмучених декламаторів (Вас., І, 1959, 314); [Горбунов:] Представитись дозвольте. Горбунов Іван! Артист, письменник, декламатор! (Тич., І, 1957, 303); Першими виступили декламатори. Потім голосистий Дімка.. проспівав дві пісеньки (Збан., Старший брат, 1952, 53).
2. перен. Збірник віршів для декламування. Не ввійшли сюди [у збірник] також дрібнички «Хмари», «Утома», «Самотній», що появилися в декламаторі «Розвага» та альманасі «З потоку життя» (Коцюб., III, 1956, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 234.
декламатор Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| reciter | декламатор |
декламатор Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| deklamator | deklamator | deklamator |
декламатор Рід - іменник, чоловічий рід, істота і неістота
декламатор Словоформи слова
| Називний | декламатор | декламатори |
| Родовий | декламатора | декламаторів |
| Давальний | декламаторові, декламатору | декламаторам |
| Знахідний | декламатор, декламатора | декламатори, декламаторів |
| Орудний | декламатором | декламаторами |
| Місцевий | на/у декламаторі | на/у декламаторах |
| Кличний | декламаторе | декламатори |
декламатор Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |