ДВОЇТИ
Значення двоїти це
ДВОЇ́ТИ, двою́, двої́ш, недок.
1. перех. Ділити надвоє; роздвоювати. Франко не двоїв себе на письменника і приватну людину (Письмен. зблизька, 1958, 41); — Доки ми будемо виховувати людей.. «по етапах?» Доки ми будемо двоїти поняття формування людської душі? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 59).
2. неперех., діал. Лицемірити. Цей не з гнучкохребетних, ніколи двоїти не буде (Стельмах, Правда.., 1961, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 222.
Двої́ти, двою́, двої́ш, гл.
1) Двоить.
2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатер. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 363.
двоїти Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| dvote | двоїти |
двоїти Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dvoity | dvoity | dvoyity |
двоїти Рід - дієслово, недоконаний вид
двоїти Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | двою | двоїмо |
| 2 особа | двоїш | двоїте |
| 3 особа | двоїть | двоять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | двоїтиму | двоїтимемо |
| 2 особа | двоїтимеш | двоїтимете |
| 3 особа | двоїтиме | двоїтимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | двоїв | двоїли |
| Жіночий рід | двоїла | |
| Середній рід | двоїло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | двіймо | |
| 2 особа | двій | двійте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | двоячи | |
| Минулий час | двоївши |
двоїти Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |