ДВОПІЛЬНИЙ

ДВОПІ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Прикм. до двопі́лля. При двопільній системі орну землю поділяли на два поля, одно з них протягом відповідного часу засівали, тоді як друге відпочивало (Іст. СРСР, І, 8, 1957, 29); В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства — вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 223.