ДВОЛИКИЙ

ДВОЛИ́КИЙ, а, е, ДВОЛИ́ЦИЙ, я, е.

1. Який має два лиця.

2. перен. Те саме, що дволи́чний.

Дволи́кий Я́нус — підступна людина, дворушник (за ім’ям староримського бога, якого зображували з двома обличчями, зверненими в протилежні боки).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 223.