ДАННЯ

ДАННЯ́, я́, с., етн.,заст.

1. Знахарський напій, який нібито впливає на поведінку людини, приворожує або відвертає кого-небудь і т. ін.; чари. [Микола:] Се він, проклятий, дав їй якісь чари, якесь дання, він її з розуму звів, щоб насміятися наді мною! (Фр., IX, 1952, 132); Вона з кожним разом ставала перед очима ще милішою і кращою.. Раз навіть задумався [Левко], чи не було йому дадено [дане] якесь дання? (Стельмах, Хліб.., 1959, 546).

2. Отрута, дана з напоєм або стравою. Нінетта.. випрохала в неї [знахарки] смертельного дання, яким не довго думавши напоїла ввечері Рестаньйона (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 211.

Дання́, ня́, с.

1) Отрава вообще, въ частности же яйца насѣкомыхъ, брошенныя въ водку, которую подносятъ тому, кого хотять отравить. Кіевск. г. Як мені було йти на весілля, коли Солов’їха отроїла б мене з своїх рук, дала б дання в чарці горілки, як би могла. Левиц. Пов. 342.

2) Заговорное питье. Дання гірше трутизни. Ном. Се вже так, з дання причина. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 357.

дання́ —

1) стара назва отрути взагалі; частіше так називали яйця комах, кинуті в горілку, яку підно­сили тому, кого хотіли отруїти. Як мені було йти на весілля, коли Солов’їха отруїла б мене з своїх рук, дала б дання в чарці горілки, якби могла (І. Нечуй-Левицький);

2) чарівне (приворотне) зілля. Дання гірше трутизни (М. Номис); Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарува­ла (Марко Вовчок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 167.