ДАНИНА

ДАНИ́НА, и, ж.

1. Найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних умовах виступала у вигляді прямого державного податку, військової контрибуції або феодальної ренти. ..міста Малої Азії сплачували стародавньому Риму щорічну грошову данину (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1,1952,164); 3 усієї сили треба пнутися смердові, щоб боярам данину натурою сплатити та ще й свою сім’ю прогодувати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 16); * Образно. До нього поспішає білокрилий гусак. Розбійник, який взимку майже завжди стовбичить біля воріт, нахабно вимагаючи данину в гостей Плачинди (Стельмах, Хліб.., 1959, 109).

2. перен. Належна частка, доля, пайка. Був ще двічі поранений, — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Крот., Сини.., 1948, 23); — Ви юшку будете їсти? — Коли приймеш мою данину, — вийняв з кишені щуку і простягнув Зосі (Стельмах, Хліб.., 1959, 659); * У порівн. Жадає [о. Телесницький], щоб бідний хлопець приймав їх [удари] мовчки, без крику, як належну данину (Фр., IV, 1950, 239).

3. чому, перен. Вияв уваги, пошани і т. ін. до кого-, чого-небудь. Колектив українських радянських поетів і прозаїків, що працював над перекладами вибраних творів Лермонтова, виконав велику і почесну роботу.., це — посильна данина пам’яті того, хто томився в мурах миколаївської казарми (Рильський, III, 1956, 208); Хвилинна мовчанка — тільки данина важливості схваленого рішення (Рибак, Помилка.., 1940, 272); // Неминуча або мимовільна поступка перед чим-небудь. Черемшина переклав кілька творів.. модерністів. Це було даниною тому літературному оточенню, в якому перебував молодий письменник (Іст. укр. літ., 1,1954,691); — Розмови про «власні погляди».. — лише данина часу (Кол., Терен.., 1959, 100).

◊ Віддава́ти (оддава́ти, відда́ти, одда́ти) дани́ну: а) (чого кому, чому і без додатка) — належно, високо оцінювати, вшановувати кого-, що-небудь. Десятки разів бував [Синявін] в Узгені й не міг відмовити собі віддати данину поваги цьому свідкові древніх віків [мінарету] (Ле, Міжгір’я, 1953, 69); б) (чому) робити неминучу або мимовільну поступку. Але, незважаючи на те, що цею [цією] повістю [«Петрії і Довбущуки»] Франко оддав данину тодішній літературній школі, ми бачимо в ній вже й соціальні мотиви (Коцюб., III, 1956, 31); Тичина віддав [впливам антихудожнього пролеткультівського «космізму»] певну данину в циклі «В космічному оркестрі» (Іст. укр. літ., II, 1956, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 210.

Дани́на, ни, ж. Дань. Єв. Л. XX. 22. І нехай йому данину принесуть царі ферейські. К. Псал. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 357.