ДАЛЕКИЙ

ДАЛЕ́КИЙ, а, е.

1. Який знаходиться, відбувається на великій відстані. В якійсь далекій стороні… Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Гл., Вибр., 1957, 90); Десь підвода далека в полях гуркотить (Рильський, 1,1956, 41); Журавлі вже давно одлетіли у далекі і теплі краї (Сос., І, 1947, 143); // Який перебуває, живе десь далеко (про людину). Щось охолонув молодець.. Чи згадав далеку милу й заридав дрібними слізьми на чужині? (Л, Укр., І, 1951, 306); Не сумнівайсь ні на хвилину, далекий друже бойовий, за синьооку Катерину будь завжди певен (Гонч., Вибр., 1959, 357); // Який доноситься, лине здалека. Він чує далеке дихання отари.. і ледве вловимий голос пісень (Коцюб., II, 1955, 320); Чути далекий грім (Фр., VI, 1951, 377); Колись в своє убогеє село.. Мене далеким вітром занесло (Вас., II, 1959, 485); * У порівн.Ти повторила, як луна: «правда», але якимсь упалим, немов далеким голосом (Л. Укр., III, 1952, 693); // Який має велику протяжність. До любої небоги нема далекої дороги (Номис, 1864, № 8759); // Який долає великі відстані. Змалку він мріяв стати капітаном далекого плавання (Гончар, Таврія.., 1957, 53); Які це враження від своїх далеких подорожей приніс П. Дорошко? (Мал., Думки.., 1959, 39).

◊ 3 дале́кого дале́ка — з далекого краю; здалека. Тільки десь з далекого далека чути було мелодію і ритм вальса (Собко, Стадіон, 1954, 243).

2. перен. Спрямований у далечінь; байдужий, холодний (про погляд, очі). Андрій підняв очі. І вони на мить зупинились і кинули далекий погляд кудись.. поза стіни, поза хату (Коцюб., II, 1955, 22); Очі його були сумні й далекі (Ю. Янов., І, 1958, 446).

3. Віддалений великим проміжком часу; дуже давній. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа.. Воно завжди викликає у мене настрій, почуття зв’язку з далеким минулим, з життям моїх пращурів (Коцюб., І, 1955, 415); Народе мій! В далекім листопаді, За Леніним шикуючись в полки, .. Відчув ти грізну, титанічну силу (Гірник, Сонце.., 1958, 5); // Який знаходиться у перспективі; прийдешній, майбутній. Людство З безмірним трудом розорало [поле] під засів Добра і правди, для таємних, Далеких, прийдешніх часів (Фр., XIII, 1954, 410).

4. Віддалений у роді; малоспоріднений. Він мені й родич далекий (Вовчок, І, 1955, 85); — Чи чуєте ви, всі далекі і близькі браття мої! Скоро прийде вітер! Готовсь!! (Хотк., II, 1966, 218).

5. від чого, перен. Який не думає про що-небудь, не має наміру робити щось. Латин, і серцем, і душею Далекий бувши од війни, .. Зізвав к собі панів вельможних (Котл., 1,1952, 184); Очі сумлінно читали кожне слово, кожний рядок, та розум був далекий від розуміння (Ю. Янов., II, 1958, 143).

6. у знач. ім. дале́ке, кого, с. Те, що знаходиться на великій відстані, віддалене в часі, в суті і т. ін. — Нема од нього [острова] дороги. Хіба місяць вночі збудує золотий міст, з’єднає острів з далеким і невідомим (Коцюб., II, 1955, 301); І за те, що я могутнім Був з тобою в дні весни, Жив далеким, жив майбутнім, Не помітив сивини (Мас., Сорок.., 1957, 235); Вірші треба конечне перекладать з первотвору, бо інакше може вийти щось зовсім далеке і неподобне (Л. Укр., V, 1956, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 207.

Дале́кий, а, е.

1) Далекій, дальній. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759. Чи то граки, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі. К. Досв. 242. Доріжка, доріжка та широка і далека. Мет. 241.

2) Отдаленный, далекій. Степ широкий, край далекий, милого не бачу. Мет. 64. По далекому Дунаєчку злая буря вихожає-виступає. В далекому краю в чужу землю…. заховають. Шевч. 73. Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Шевч. 27—82. Ум. Далече́нький. Тепер нічка темненька, доріженька далеченька. Чуб. V. 873.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 356.