ДАВЛЮЧИЙ
Значення давлючий це
ДАВЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм.
1. Який давить. У Глущука до горла підкотився гарячий давлючий клубок (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10); Розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Чаб., Балкан. весна, 1960, 455).
2. Який важко проковтнути (про їжу). [Ліза:] Ніхто не їсть [пряників], такі вони давлючі (Коч., II, 1956, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 205.
Давлю́чий, а, е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). См. Давучий.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 355.
давлючий Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| galluci | давлючий |
давлючий Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| davliuchyi | davliuchyi | davlyuchyy |
давлючий Рід - прикметник
давлючий Словоформи слова
| Називний | давлючий | давлюча | давлюче | давлючі |
| Родовий | давлючого | давлючої | давлючого | давлючих |
| Давальний | давлючому | давлючій | давлючому | давлючим |
| Знахідний | давлючий, давлючого | давлючу | давлюче | давлючі, давлючих |
| Орудний | давлючим | давлючою | давлючим | давлючими |
| Місцевий | на/у давлючому, давлючім | на/у давлючій | на/у давлючому, давлючім | на/у давлючих |
давлючий Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |