ГІД

ГІД, а, ч. Провідник-професіонал, який супроводить туристів і знайомить їх з визначними пам’ятками місцевості. Звісно, коли мати діло тільки з отельними посіпаками, гідами, антикваріями і т. ін., то можна розчаруватись в кожному народі (Л. Укр., V, 1956, 401); Виступаючи в ролі першого гіда на Глибинному шляху, я почував себе одним з найкращих знавців цього тунелю (Трубл., III, 1956, 415).

ГIДА́ЛЬГО, невідм., ч., іст. Іспанський дворянин, здебільшого зубожілий. [Долорес:] Гадаєте, що як іспанський гранд дочці гідальго кине шлюбний перстень, немов гаман з червінцями лихварці, то в ній повинно серце розцвісти, а не облитись кров’ю? (Л. Укр., III, 1952, 370); Тільки те, що він одягнений в сірий спортивний костюм та давно не чищені жовті штиблети.., і відрізняло його від якого-небудь класичного гідальго чи донжуана (Збан., Любов, 1957, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 64.

Гід, году, м. = Год, гід від году. Ежегодно, изъ года въ годъ. Салдати тоді в нас стояли гід від году. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 285.