ГУСЯТНИК

ГУСЯ́ТНИК, а, ч.

1. Приміщення, пташник для гусей. Крім гусятника для основного стада, на фермі повинні бути приміщення для вирощування молодняка (Птахівн., 1955, 286).

2. Пастух гусей. Гусятник-хлопець заганяв Од берега Гусей додому (Гл., Вибр., 1957, 129).

3. Те саме, що гусівни́к.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 199.

Гуся́тник, ка, м.

1) Пастухъ гусей. Желех; Вх. Зн. 12.

2) = Гусник. Св. Л. 27.

3) = Гусятниця. Кіев.

4) Раст.: a) Gagea pusilla Schult. ЗЮЗО. І. 123; б) Potentilla Anserina L. ЗЮЗО. І. 132; в) Желтый птицемлечникъ, гусиный лукъ, Gagea lutea. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 343.