ГУСТІТИ

ГУСТІ́ТИ, і́є, недок. Ставати, робитися густим (у 1-З знач.). Між гіллястими липами густіє темінь (Стельмах. І, 1962, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 199.

Густі́ти, ті́ю, єш, густі́йшати и густі́шати, шаю, єш, гл. Густѣть. О. 1862. III. 33. Ліс все густішав. Молоко густій-шає.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 343.