ГУЗКА

ГУ́ЗКА, и, ж.

1. Хвостова частина тулуба птаха; зад.

2. Тупий кінець яйця, огірка. На столі поналивано горілкою, понакришувано хліба, ..валялися недоїдені гузки з огірків (Мирний, II, 1954, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 190.

Гу́зка, ки, ж.

1) Тупой конецъ въ яйцѣ. Ив. 41. Тупой конецъ веретена. Вас. 153. Грин. ІІ. 318. Тупой конецъ огурца. Валялися недоїдені гузки з огірків. Мир. ХРВ. 410.

2) Мозоль на пятѣ. Конотоп. у.

3) Бородавка. Гузки…. випікають гузкою веретена. Грин. ІІ. 318.

4) Жировая опухоль. Мил. М. 103.

5) Нижній, задній конецъ очіпка, собранный сборками въ пучекъ. Вас. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 337.