ГРУДНИЦЯ

ГРУДНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм., рідко. Те саме, що гру́ди

1. Робусинський і собі ліг недалечко, виставив грудницю, щоб провіяло (Свидн., Люборацькі, 1955, 208).

2. мед. Запалення грудних залоз; мастит.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 180.

Грудни́ця, ці, ж.

1) = Грудина 1. Подольск. г. Плечі і грудницю руб’ям покриває. Мкр. Н. 97.

2) Раст. Linosiris villosa Dc. ЗЮЗО. І. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 332.