ГРУБИЙ

ГРУ́БИЙ, а, е.

1. Великий за об’ємом та поперечним перерізом; товстий. Незабаром увійшов Порицький.., тулячи під пахвою якусь грубу книжку (Л. Укр., III, 1952, 749); От зараз Матвій візьме трошки грубший лом, вдарить сильніше (Собко, Біле полум’я, 1952,10); — Ноги мої завжди були вкриті грубим шаром землі (Коп., Навколо полум’я, 1961, 63); // Який має огрядне, гладке тіло. В дверях показалася груба пані у величезнім капелюсі (Мак., Вибр., 1954, 248); // Який складається з окремих частин, елементів великого розміру. В саду стежки були висипані морським грубим піском (Л. Укр., III, 1952, 606).

2. Твердий, жорсткий, з нерівною поверхнею. Поморщена темна потилиця од гарячого сонця, грубі руки — все це ніби казало, що йому важко жилося на світі (Н.-Лев., II, 1956, 172); Часом стара бабуся, сидячи в запічку та прядучи грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину (Фр., VI, 1951, 8); Мати закутала грубим полотняним шматком маля і поклала до колиски (Чорн., Визвол. земля, 1959, 83).

∆ Гру́ба ї́жа — проста, важка для перетравлення їжа. Коли дитині, поряд з висококалорійною, давати просту, грубу їжу, запор.. швидко проходить (Хвор. дит. віку, 1955, 116); Гру́бі корми́ — рослинні корми (солома, полова і т. ін.), які містять порівняно малу кількість поживних речовин. Непогано налагоджена заготівля грубих кормів, що складаються в основному з сіна конюшини, стебел кукурудзи, соломи, вівса, проса і ячменю (Колг. Укр., 1, 1957, 19).

3. Погано обладнаний, оздоблений; дуже простий, без витонченості. Вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Гончар, Тронка, 1963, 107); Гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (Коз., Листи.., 1967, 223).

4. Низький, часто неприємний для слуху, різкий (про голос, звуки і т. ін.). Чулася дрібна жіноча річ, груба чоловіча мова (Мирний, III, 1954, 34); Згодом лунав чийсь грубий голос: — Чого поналазили сюди? Чого не бачили?.. (Вас., І, 1959, 323).

5. Некультурний, неввічливий, неделікатний. [Женя:] Фу, який ти грубий!.. (Кроп., II, 1958, 433); Хоч репліка була занадто груба, Та справедлива (Дмит., В обіймах сонця, 1958,159); // Який містить в собі образу. Грубий тон старої панни обидив її (Н.-Лев., II, 1956, 71); П’ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).

6. Не зовсім точний, приблизний. Практично виявляється, що машини безперервної дії доцільно застосовувати в тому разі, коли треба швидко знайти грубе розв’язання задач (Наука.., 12, 1957, 10); Учнів треба ознайомити з найпростішими вимірювальними інструментами для грубих вимірювань (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 29).

7. Який виходить за межі елементарних правил, заслуговує осудження. Дівчина, що приймала телеграми, вказала Реп’яшку на кілька грубих помилок у тексті (Мокр., Сто.. 1961, 95); Грубим рухом справник схопив Дикуна за золотисту кучеряву чуприну й турнув на лаву (Добр., Очак. розмир, 1965, 58); Основна ідея пісні про Байду — вірність своїй батьківщині, перевага героїчного духу пригноблених над грубим насильством гнобителів (Іст. укр. літ., І, 1954, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 178.

Гру́бий, а, е.

1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Ком. ІІ. № 745. Було собі два попи здорових і грубил. Чуб. II. 335. Груба. Беременная. Жінка груба.

2) Грубый. Як що грубе скажеш…. ЗОЮР. І. 12.

3) Груби́й. Плохой. Изъ уваженія къ «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: груби́й хліб вмѣсто пога́ний. Як де на лупах, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Кобел. у. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 331.