ГРОБАК

ГРОБА́К, а́, ч.

1. Безхребетна тварина, яка пересувається, вигинаючи своє довге тіло; черв’як. Коли б я все оце брала до серця, то давно б уже гробаків годувала своїм тілом (Кучер, Прощай.., 1957, 190); * Образно. Отруйний гробак власницького почуття не давав йому спокою, підводив із ліжка, гнав до Вариної шухляди (Епік, Тв., 1958, 98); * У порівн. [Сотничиха:] А я його, гидкого-бридкого, зневажаю! Він, неначе гробак, точить моє серце! (Стор., І, 1957, 290).

2. Личинка комах або жуків, що живе в землі. З-під картопляного куща вивернувся білий товстий гробак з жовтою голівкою (Донч., VI, 1957, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 172.

Гроба́к, ка́, м. Червякъ, личинка насѣкомаго. І квасницю гробак гризе. Ном. № 9796. Ум. Гробачо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 329.