ГРЕБНУТИ

ГРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., неперех. і перех. Однокр. до гребти́ 1, 2, 4. І не встиг учитель отямитись, як Мар’ян з усієї сили гребнув, і човен з розгону врізався в човник (Стельмах, Хліб.., 1959, 523); Селянин у короткій свитці сіпнув за повід, кінь змахнув красивою головою, гребнув копитом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 27); Рудий гребнув товстими набряклими пальцями кілька цигарок і одразу подобрішав (Добр., Тече річка.., 1961, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 163.