ГРАНИЧИТИ
Значення граничити це
ГРАНИ́ЧИТИ, ить, недок., з чим.
1. Мати спільну границю, суміжні території. Поля його батька граничили з полями Василя, були вироблені й добрі (Коб., II, 1956, 12).
2. перен. Бути подібним, близьким до чого-небудь, межувати з чимось. Єсть у нас поети, що намагаються писати шаблонні тексти, які граничать з карикатурою (Мал., Думки.., 1959, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 157.
граничити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| border | граничить |
граничити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| hranychyty | hranychyty | hranychyty |
граничити Рід - дієслово, недоконаний вид
граничити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | граничу | граничимо |
| 2 особа | граничиш | граничите |
| 3 особа | граничить | граничать |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | граничитиму | граничитимемо |
| 2 особа | граничитимеш | граничитимете |
| 3 особа | граничитиме | граничитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | граничив | граничили |
| Жіночий рід | граничила | |
| Середній рід | граничило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | граничмо | |
| 2 особа | гранич | граничте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | граничачи | |
| Минулий час | граничивши |
граничити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |