ГРА

ГРА, и , ж. (мн. і́гри, і́гор).

1. Дія за знач. гра́ти² 2, гра́тися 1; забава. Оксано, Оксано!..де твої танці та скоки? де твої ігри та щебетання?.. (Кв.-Осн., II, 1956, 443); // Заняття дітей. Обидві дівчини, мала і велика, були між собою у щирій приязні, я часто заставала їх за розмовою або якоюсь дитячою грою (Л. Укр., III, 1952, 612); В ряді праць показано роль гри, що є провідною діяльністю в дошкільному віці, в розвитку мислення дітей (Рад. психол. наука.., 1958, 184).

◊ Гра з вогне́м — дуже небезпечні дії, вчинки. Чим далі розгортаються події, тим яснішою стає груба механіка змови колонізаторів проти Єгипту. Дії західних держав — це гра з вогнем (Рад. Укр., 18.IX 1956, 1).

2. Підпорядковане сукупності правил, прийомів або основане на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно. Шахи стали в нашій країні справді народною грою (Перша книга шахіста, 1952, 3); — Товариші, ігри! . У сусіда давайте!.. (Головко, І, 1957, 152); В дитинстві, до школи, його захоплювала військова гра (Ле, Право.., 1957, 14); // Набір предметів для такого заняття. Настільна гра; Продаж дитячих ігор.

∆ Олімпі́йські і́гри — великі міжнародні спортивні змагання, що організовуються раз на чотири роки (за назвою старогрецьких національних спортивних свят у м. Олімпії). За кількістю учасників Спартакіада народів СРСР набагато перевищує XV олімпійські ігри, які були найбільшими змаганнями останніх років (Рад. Укр., 5. VIII 1956, 1).

3. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 7. Моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує.. гру світла на посинілих лицях (Коцюб., І, 1955, 420); Давно вже лід розтанув на Дніпрі, і хвиля вдаль, до моря, тепло лине. Милується мій зір у сяйва й тіней грі найкращою рікою України (Сос., Близька далина, 1960, 21).

4. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 1. Усівши [усівшись], впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру (Фр., II, 1950, 72); Тепер у хаті Чайок щодня гриміла гармонь, щодня приходили рибалки послухати гру і оповідання веселого червонофлотця (Донч., Вибр., 1948, 106).

5. тільки одн. Дія за знач. гра́ти² 8. Коли артист керується самою тільки школою, самим тільки розумом, гра його холодна, штучна, одноманітна і безкольорова (Думки про театр, 1955, 84); Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (Рильський, III, 1956, 23).

6. тільки одн. Ряд дій, спрямованих до певної мети; інтрига, таємний задум. В голові Себастьяна виникло раптове рішення. Вони негайно підуть до старого Антоніо і поведуть із ним дипломатичну гру (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109); — Скільки я зрозумів, почалась якась складна гра з новими, несподіваними учасниками, які до хімії не мають ніякого відношення (Шовк.. Інженери, 1956, 214).

◊ Гра слова́ми — жарт, побудований на вживанні різних за значенням слів однакового звучання; каламбур. Дуже добре знаючи українську мову і тонко схоплюючи відтінки і змістові можливості слова, І. Тобілевич іноді застосовує в розгляданих п’єсах так звану гру словами (Курс сучасної укр. літ мови. І, 1951, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 150.

Гра, гри, ж. Игра. Федьк. І. 135.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 320.