ГОСТЕЦЬ

ГОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., діал. Ревматизм. Тепер він старий, гостець по костях ходить (Фр., IV, 1950, 413); Янко має гостець у колінах і любить паритись в лазні (Козл., Ю. Крук, 1950, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 143.

Госте́ць, тця́, м. Хроническій ревматизмъ въ суставахъ. Драг. 40. КС. 1889. XI. 303. Мнеть, як гостець бабу. Ном. № 4004. Точно болѣзнь эта не опредѣлена, такъ какъ, повидимому, названіемъ гостець охватывается не одна болѣзнь. По народному вѣрованію гостець въ скрытомъ состояніи есть у каждаго человѣка и обнаруживается ревматическими болями, сыпями, чирьями, ранами. Нечистий, пога́ний госте́ць, що загнива́ється — очевидно сифилисъ. Мил. М. 94.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 318.

госте́ць — хвороба, схожа на рев­матизм; видавалася якоюсь демо­нічною силою, що обирала місцем перебування тіло людини і завда­вала їй лиха, тому кажуть: «Мне, як гостець бабу»; про неприємну людину казали: «Ходить, як гос­тець по костях»; існували замов­ляння від цієї хвороби, з яких вид­но, що гостець може походити з найрізноманітніших причин — «з вітру, з холоду, з роботи, з поганих очей — чоловічих, жіночих, дитя­чих, з раннього світання, північно­го, вечірнього, південного, з сонця».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 151.