ГОРОБ'Я

ГОРОБ’Я́, я́ти, с., розм. Те саме, що горобеня́. Так цвірчить і стриба горобець перед котом, що вловив гороб’я і.. покручує довгим хвостом та висвічує хижо очима (Мирний, IV, 1955, 300); Поливали грядки.. Малеча — хто з чим: з кухликом, з мисочкою. Набере, — гороб’яті напитися саме, — а несе бережно, щоб не схлюпнути ж (Головко, І, 1957, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 135.

Гороб’я́, я́ти, с. = Горобеня.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 314.