ГОРБОВИНА

ГОРБО́ВИНА, и, ж. Невелике підвищення на поверхні землі; випуклість. Не одна є на Поділлі Сокіл-гора. Зеленим морем підіймаються вони поміж яруг і горбовин (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 542); На заваллю, де горби чергувалися з видолинками, трудно перезимувала озимина: від лугу вимокла, на горбовині, ошмалена вітром, вимерзла (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 126.

Горбо́вина, ни, ж.

1) Возвышенность, выпуклость на поверхности земли. Г. Барв. 136.

2) Выпуклость на какой-либо вещи, напр. на древесномъ стволѣ. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 310.