ГОНЧИЙ

Значення гончий це

ГО́НЧИЙ, а, е.

1. мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак). Нурла виступав з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (Коцюб., 1,1955, 399); // у знач. ім. го́нчий, чого, ч.; го́нча, чої, ж. Собака цієї породи. Троянці в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі (Котл., І, 1952, 181); — Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (Стор., 1, 1957, 290).

2. перен. Пов’язаний з гонитвою (у 1 знач.) за ким-, чим-небудь. За обома джентльменами розіслано гончі листи (Фр., VII, 1951, 441); Я рвонулась перед себе, але мене скоро завернули гончі поліцаї (Вільде, Пов. і опов., 1949, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 124.

Го́нчий, а, е. О собакахъ: гончій. Употребляется какъ существительное: го́нча. Левч. 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 309.

гончий Переклад слова

Переклад на англійську Translate	Переклад на російську Перевод
hound	гончий

гончий Транслітерація слова

Паспортна транслітерація	Географічна транслітерація	Американська транслітерація
honchyi	honchyi	honchyy

гончий Рід - прикметник

гончий Словоформи слова

Називний	гончий	гонча	гонче	гончі
Родовий	гончого	гончої	гончого	гончих
Давальний	гончому	гончій	гончому	гончим
Знахідний	гончий, гончого	гончу	гонче	гончі, гончих
Орудний	гончим	гончою	гончим	гончими
Місцевий	на/у гончому, гончім	на/у гончій	на/у гончому, гончім	на/у гончих

гончий Кількість літер у слові

Кількість літер	Кількість голосних	Кількість приголосних
6	2	4

гончий в англійській розкладці - ujyxbq

Цитати української літератури з використанням слова гончий

"— Ех ти, зелене, дурне! Хіба ж я княжий гончий, щоб втікачів ловити? Знай мене: я сотник Запорозького війська, Іван Чуб, а то моя славна на всю Україну редута Чубівка"Чайковський Андрій Якович - Сагайдачний

"Далі непогожі осінні дні, гончий пес"Самчук Улас Олексійович - Гори говорять!