ГОМІНЛИВИЙ
Значення гомінливий це
ГОМІНЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який багато говорить; говіркий. Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (Кучер, Чорноморці, 1956, 228); // Сповнений гомону. І в гомінливий, стоязикий порт Нас, гнівних, море принесло широке. Сміється город і кипучі доки Громадять руль з рулем, до борту борт (Рильський, І, 1956, 146); Так сяйте ж, огні золотої мети, шумуйте, міста гомінливі (Сос., Зел. світ, 1949, 22).
2. перен. Який видає безладні звуки, шумить. Гординська жила над гомінливим потоком, що збігав із схилу і вливався в ріку (Чорн.. Визвол. земля, 1959, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 121.
гомінливий Синоніми слова
гомінкий, галасливий, шумливий, (людину) говіркий
гомінливий Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| noisy | шумный |
гомінливий Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| hominlyvyi | hominlyvyi | hominlyvyy |
гомінливий Рід - прикметник
гомінливий Словоформи слова
| Називний | гомінливий | гомінлива | гомінливе | гомінливі |
| Родовий | гомінливого | гомінливої | гомінливого | гомінливих |
| Давальний | гомінливому | гомінливій | гомінливому | гомінливим |
| Знахідний | гомінливий, гомінливого | гомінливу | гомінливе | гомінливі, гомінливих |
| Орудний | гомінливим | гомінливою | гомінливим | гомінливими |
| Місцевий | на/у гомінливому, гомінливім | на/у гомінливій | на/у гомінливому, гомінливім | на/у гомінливих |
гомінливий Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |
гомінливий в англійській розкладці - ujvsykbdbq
Цитати української літератури з використанням слова гомінливий
"В клітини-комори міста люди завозять їжу, місто прокинеться ранком, проковтне її, стурбовано побіжить в гомінливий день."Гончар Олесь Терентійович - Крапля крові