ГОЛОСОВЕДЕННЯ

ГОЛОСОВЕ́ДЕННЯ, я, с. Мистецтво сполучення голосів в одне співзвучне ціле у поліфонічному творі. Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору, логічну побудову форми, правила голосоведення (Мист., 6, 1955, 10); // Милозвучна, логічно зумовлена зміна звуків в окремих голосах поліфонічного твору. Під час запису пісень треба.. звертати увагу на кожну нову ноту в голосоведенні, бо чим повніша поліфонія народної пісні, тим її гармонія чіткіша й виразніша (Нар. тв. та етн. З, 1961, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 117.