ГОЛОПУЦЬОК

ГОЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм.

1. Безпере пташеня. — Діти, що пташенята: поки голопуцьки, сидять в гнізді, а оперилися — полетіли хто куди (Кочура, Родина… 1962, 172).

2. перен. Про малу дитину. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по вулиці (Барв., Опов… 1902, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 115.

Голопуцьок, цька, м.

1) Неоперившійся птенецъ.

2) Переносно: ребенокъ. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по улиці. Г. Барв. 416.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 304.